1. Орфографічний словник української мови

пугало

пу́гало 1

іменник середнього роду

опудало — подоба людської постаті з накинутого на хрестовину або начиненого соломою старого одягу, яку ставлять у садках і на городах для відстрашування птахів

розм.

пу́гало 2

іменник чоловічого або середнього роду, істота

про незграбну, вайлувату або негарну людину

лайл., зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пугало — -а, с., розм. Те саме, що опудало. || перен. Той (те), хто (що) лякає кого-небудь, викликає страх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пугало — див. чучело Словник чужослів Павло Штепа
  3. пугало — ПУ́ГАЛО, а, с., розм. Те саме, що опу́дало. Вона не схожа була на людину, а на пугало, що ставлять добрі хазяйки на своїх городах од горобців (Панас Мирний); * У порівн. [Дранко:] А ви чого там маячите, як пугало? [Кукса:] Та сказали діти, що десь пожежа!... Словник української мови у 20 томах