підвіконня

підвіко́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підвіконня — [п'ідв'ікон':а] -н':а, р. мн. -он' Орфоепічний словник української мови
  2. підвіконня — -я, с. Нижня частина віконного отвору (дошка, плита і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підвіконня — ПІДВІКО́ННЯ, я, с. Нижня частина віконного отвору (дошка, плита і т. ін.). Окремі великі краплини, зриваючись з даху, били по зовнішньому, критому залізом підвіконню (І. Сенченко); Обома руками сперся [Каргат] на підвіконня, розглядаючи краєвид, що відкрився звідси (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах
  4. підвіконня — ПІДВІКО́ННЯ (нижня частина віконного отвору), ПІДВІКО́ННИК рідше, ЛУ́ТКА, ВІКНО́, ВАРЦА́Б (ВАРЦА́БА) діал. — Я оце вже з годину не сплю, сиджу на підвіконні та в небо дивлюсь (Є. Гуцало); Меткий Застежний зручно вискакує на підвіконник (П. Словник синонімів української мови
  5. підвіконня — Підвіко́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підвіконня — ПІДВІКО́ННЯ, я, с. Нижня частина віконного отвору (дошка, плита і т. ін.). Окремі великі краплини, зриваючись з даху, били по зовнішньому, критому залізом підвіконню (Сенч., Опов. Словник української мови в 11 томах