1. Орфографічний словник української мови

підглядач

підгля́дач

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підглядач — -а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. підглядач — ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. [1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде... чи не панський підглядач? (М. Старицький); [Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому!... Словник української мови у 20 томах
  3. підглядач — ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. [1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде… чи не панський підглядач? (Стар., Вибр., 1959, 172); [Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому!... Словник української мови в 11 томах