1. Словник української мови в 11 томах

підглядач

ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось.

[1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде… чи не панський підглядач? (Стар., Вибр., 1959, 172);

[Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому! Якщо власті дізнаються, що я торгую американським віскі, — пропала тоді моя голівонька. [Боб:] Не бійтеся, не скажу. Що ж я, по-вашому, донощик, шептун, підглядач (Галан, І, 1960, 417).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підглядач — підгля́дач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підглядач — -а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підглядач — ПІДГЛЯ́ДАЧ, а, ч. Той, хто таємно, з наміром донести стежить за ким-небудь, вистежує когось. [1-й хазяїн:] Тихо, щось наче йде... чи не панський підглядач? (М. Старицький); [Фрау Мільх:] Тільки благаю вас, сер, не скажіть нікому!... Словник української мови у 20 томах