1. Орфографічний словник української мови

підколювач

підко́лювач 1

іменник чоловічого роду

знаряддя для прикріплювання, підколювання

підко́лювач 2

іменник чоловічого роду, істота

той, хто ранить, підколює когось

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підколювач — -а, ч. 1》 Те, чим підколюють (у 1 знач.). 2》 розм. Той, хто підколює (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. підколювач — ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, ч. 1. Те, чим підколюють (у 1 знач.). 2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.). Друзів-гумористів часто порівнювали, називаючи “невиправними підколювачами” (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. підколювач — ПІДКО́ЛЮВАЧ, а, ч. 1. Те, чим підколюють (у 1 знач.). 2. розм. Той, хто підколює (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах