рабувати

Значення в інших словниках

1. рабувати — Рабува́ти. Грабувати. В промовах внескодавців містив ся біль галицкої мужицкої душі, якій безсовісні польскі потентати рабують останну віру в справедливість (Б., 1907, 73, 1) // пол. rabować — грабувати. Українська літературна мова на Буковині
2. рабувати — -ую, -уєш, недок., зах. 1》 перех. Грабувати (у 1 знач.). 2》 неперех., ким, рідко. Тримати кого-небудь у рабстві, поневолювати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рабувати — Грабувати, заграбовувати, заграбувати, позаграбовувати, зіграбовувати, зіграбувати, позіграбовувати, награбовувати, награбувати, понаграбовувати, пограбовувати, пограбувати, розграбовувати, розграбувати, порозграбовувати, гарбати, загарбувати... Словник чужослів Павло Штепа
4. рабувати — РАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. кого, що. Грабувати (у 1 знач.). [Князь:] Замість піти та рабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! (І. Франко). 2. ким, рідко. Тримати кого-небудь у рабстві, поневолювати когось. Словник української мови у 20 томах
5. рабувати — рабува́ти грабувати (ст): Йой, ратуйте, рабуют (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. рабувати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док. Словник синонімів української мови
7. рабувати — РАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал, 1. перех. Грабувати (у 1 знач.). [Князь:] Замість піти та рабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! (Фр., IX, 1952, 229). 2. неперех., ким, рідко. Словник української мови в 11 томах
8. рабувати — Рабува́ти, -бу́ю, -єш гл. Грабить. К. ЧР. 353. Встань, пачкару, годі спати, ідуть турки рабувати; ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого, возьмуть коня вороного. Чуб. V. 1057. Один розбійник страшний розбивав, лютував, рабував. Гн. II. ИЗ. Словник української мови Грінченка