1. Словник чужослів Павло Штепа

рабувати

Грабувати, заграбовувати, заграбувати, позаграбовувати, зіграбовувати, зіграбувати, позіграбовувати, награбовувати, награбувати, понаграбовувати, пограбовувати, пограбувати, розграбовувати, розграбувати, порозграбовувати, гарбати, загарбувати, загарбати, позагарбувати, нагарбувати, нагарбати, понагарбувати, погарбувати, погарбати, розгарбувати, розгарбати, порозгарбувати, див. стяжати, присвоювати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рабувати — рабува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рабувати — Рабува́ти. Грабувати. В промовах внескодавців містив ся біль галицкої мужицкої душі, якій безсовісні польскі потентати рабують останну віру в справедливість (Б., 1907, 73, 1) // пол. rabować — грабувати. Українська літературна мова на Буковині
  3. рабувати — -ую, -уєш, недок., зах. 1》 перех. Грабувати (у 1 знач.). 2》 неперех., ким, рідко. Тримати кого-небудь у рабстві, поневолювати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рабувати — РАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. 1. кого, що. Грабувати (у 1 знач.). [Князь:] Замість піти та рабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! (І. Франко). 2. ким, рідко. Тримати кого-небудь у рабстві, поневолювати когось. Словник української мови у 20 томах
  5. рабувати — рабува́ти грабувати (ст): Йой, ратуйте, рабуют (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. рабувати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док. Словник синонімів української мови
  7. рабувати — РАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал, 1. перех. Грабувати (у 1 знач.). [Князь:] Замість піти та рабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! (Фр., IX, 1952, 229). 2. неперех., ким, рідко. Словник української мови в 11 томах
  8. рабувати — Рабува́ти, -бу́ю, -єш гл. Грабить. К. ЧР. 353. Встань, пачкару, годі спати, ідуть турки рабувати; ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого, возьмуть коня вороного. Чуб. V. 1057. Один розбійник страшний розбивав, лютував, рабував. Гн. II. ИЗ. Словник української мови Грінченка