присвоювати

Привласнювати, при. власнити, попривласнювати, собічити, висобічувати, зісобічувати, зісобічити, позісобічувати, насобічувати, насобічати, понасобічувати, пособічувати, пособічати, присобічувати, присобічити, поприсобічувати, усобічувати, усобічити, повсобічувати, див. стяжати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

присвоювати — (робити чуже своїм) привласнювати, загрібати, хапати. Словник синонімів Полюги
присвоювати — присво́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
присвоювати — ПРИВЛАСНЮВАТИ, прибирати до рук, с. красти, загарбувати; (успіх) записувати на свій рахунок; (собі, право) забезпечувати, наділяти себе чим, (ім'я) називати себе чим; (титул, кому) надавати. Словник синонімів Караванського
присвоювати — -юю, -юєш, недок., присвоїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Робити що-небудь чуже своєю власністю; привласнювати. || Видавати що-небудь чуже за своє. Присвоювати владу. || заст. Сприймати, засвоювати. || рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
присвоювати — ПРИСВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСВО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., що. 1. Робити що-небудь чуже своєю власністю; привласнювати. – Вся громада гнівна на тебе за те, що ти [Тугар Вовк] присвоюєш собі громадський ліс і полонину (І. Словник української мови у 20 томах
присвоювати — ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
присвоювати — ПРИСВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСВО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Робити що-небудь чуже своєю власністю; привласнювати. — Вся громада гнівна на тебе за те, що ти [Тугар Вовк] присвоюєш собі громадський ліс і полонину (Фр. Словник української мови в 11 томах