присвоювати

ПРИСВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСВО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.

1. Робити що-небудь чуже своєю власністю; привласнювати.

— Вся громада гнівна на тебе за те, що ти [Тугар Вовк] присвоюєш собі громадський ліс і полонину (Фр., VI, 1951, 24);

— Я людина чесна, я не хочу присвоювати чужого добра (Тют., Вир, 1964, 457);

Присвоїв мою сокиру (Сл. Гр.);

// Видавати що-небудь чуже за своє.

Присвоїти чийсь винахід;

// Захоплювати, брати на себе (владу, права, звання і т. ін.).

— Ого! Може, й тут присвоюєте ви собі право сягати активно в моє життя? — спитала вона, приступаючи до мене ближче (Коб., III, 1956, 41);

Король присвоїв собі виключне право (монополію) на виробництво та продаж мила, вина, ..заліза і продавав це право окремим багачам (Нова іст., 1956, 7);

Присвоювати владу;

// заст. Сприймати, засвоювати.

Усього вчиться [Іван] в школі, все присвоює собі іграшкою, виучується з приємністю (Круш., Буденний хліб.., 1960, 60);

// рідко. Робити що-небудь своєю постійною ознакою, властивістю.

Відтоді ходила [попадя] все на пальцях і цей хід присвоїла собі й до сьогодні (Март., Тв., 1954, 234).

2. Надавати кому-небудь певні звання, права, повноваження і т. ін.

Президія Верховної Ради СРСР: ..и) нагороджує орденами й медалями СРСР і присвоює почесні звання СРСР (Конст. СРСР, 1963, 11);

Уряд присвоїв йому [І. В. Мічуріну] звання заслуженого діяча науки й рідне його місто Козлов перейменував у Мічурінськ (Довж., І, 1958, 494);

Весною Василеві присвоїли звання старшого лейтенанта (Логв., Давні рани, 1961, 59);

// у сполуч. із сл. ім’я. Називати установу, підприємство і т. ін. на честь якої-небудь видатної особи, визначної події або організації;

// розм. Призначати комусь що-небудь, нагороджувати чимсь.

І став за двох служити Ікраєв Улабан. Ходив за двох в атаки Під кулеметний шквал. І дві йому відзнаки Присвоїв генерал (Бичко, Вогнище, 1959, 96).

3. заст. Приймати до себе (у сім’ю, товариство і т. ін.).

Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Сл. Гр.).