присвоюватися
ПРИСВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИСВО́ЇТИСЯ; о́юся, о́їшся, док.
1. розм. Ставати близьким, своїм; зріднюватися, освоюватися, зживатися з ким-небудь.
Із чужим як проживеш днів з двадцять, та й то присвоїшся, а то ж таки брат рідний (Сл. Гр.);
Одним лиш поцілунком Присвоїлась вона [дівчина]. Шумить живим відлунком На Ворсклі тишина (Воронько, Коли я.., 1962, 145).
2. тільки недок. Пас. до присво́ювати.
27 грудня 1938 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР було встановлено звання Героя Соціалістичної Праці, яке присвоювалось за видатні заслуги перед країною в галузі господарського і культурного будівництва (Іст. УРСР, II, 1957, 443);
Звання сержанта присвоювалось тим, хто закінчував школу з відмінними оцінками (Рад. Укр., 12.VIII 1962, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- присвоюватися — присво́юватися 1 дієслово недоконаного виду ставати близьким, своїм; зріднюватися, освоюватися, зживатися з ким-небудь розм. присво́юватися 2 дієслово недоконаного виду привласнюватися; надаватися Орфографічний словник української мови
- присвоюватися — -ююся, -юєшся, недок., присвоїтися, -оюся, -оїшся, док. 1》 розм. Ставати близьким, своїм; зріднюватися, освоюватися, зживатися з ким-небудь. 2》 тільки недок. Пас. до присвоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- присвоюватися — ПРИСВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИСВО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док. 1. розм. Ставати близьким, своїм; зріднюватися, освоюватися, зживатися з ким-небудь. Із чужим як проживеш днів з двадцять, та й то присвоїшся, а то ж таки брат рідний (Сл. Словник української мови у 20 томах
- присвоюватися — ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка... Словник синонімів української мови