присвоювати

ПРИСВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСВО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., що.

1. Робити що-небудь чуже своєю власністю; привласнювати.

– Вся громада гнівна на тебе за те, що ти [Тугар Вовк] присвоюєш собі громадський ліс і полонину (І. Франко);

– Я людина чесна, я не хочу присвоювати чужого добра (Григорій Тютюнник);

Присвоїв мою сокиру (Сл. Б. Грінченка);

// Видавати що-небудь чуже за своє.

Присвоїти чийсь винахід;

// Захоплювати, брати на себе (владу, права, звання і т. ін.).

– Ого! Може, й тут присвоюєте ви собі право сягати активно в моє життя? – спитала вона, приступаючи до мене ближче (О. Кобилянська);

Король присвоїв собі виключне право (монополію) на виробництво та продаж мила, вина, .. заліза і продавав це право окремим багачам (з наук. літ.);

Присвоювати владу;

// заст. Сприймати, засвоювати.

Усього вчиться [Іван] в школі, все присвоює собі іграшкою, виучується з приємністю (А. Крушельницький);

// рідко. Робити що-небудь своєю постійною ознакою, властивістю.

Відтоді ходила [попадя] все на пальцях і цей хід присвоїла собі й до сьогодні (Л. Мартович).

2. Надавати кому-небудь певні звання, права, повноваження і т. ін.

Весною Василеві присвоїли звання старшого лейтенанта (В. Логвиненко);

// у сполуч. зі сл. ім'я. Називати установу, підприємство і т. ін. на честь якої-небудь видатної особи, визначної події або організації.

Вирішено присвоїти ім'я Соломії Крушельницької Львівському театру опери та балету (з газ.);

// розм. Призначати комусь що-небудь, нагороджувати чимось.

І став за двох служити Ікраєв Улабан. Ходив за двох в атаки Під кулеметний шквал. І дві йому відзнаки Присвоїв генерал (В. Бичко).

3. заст. Приймати до себе (у сім'ю, товариство і т. ін.).

Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Сл. Б. Грінченка).