релігійник

релігі́йник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. релігійник — РЕЛІГІ́ЙНИК, а, ч., розм. Поборник релігії. Словник української мови у 20 томах
  2. релігійник — РЕЛІГІ́ЙНИК, а, ч., розм. Поборник релігії. Реакційна та ліберальна критика прагнула зробити з Т. Шевченка релігійника (Рад. літ-во, 4, 1966, 79). Словник української мови в 11 томах