1. Орфографічний словник української мови

рипуче

рипу́че

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипуче — присл. Видаючи або створюючи рип (див. рип I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рипуче — РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип (див. рип¹). – Скільки ж пану треба? – спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. рипуче — РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип ( див. рип¹). — Скільки ж пану треба? — спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (Тулуб, Людолови, І, 1957, 281). Словник української мови в 11 томах