1. Словник української мови в 11 томах

рипуче

РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип ( див. рип¹).

— Скільки ж пану треба? — спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (Тулуб, Людолови, І, 1957, 281).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рипуче — рипу́че прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рипуче — присл. Видаючи або створюючи рип (див. рип I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рипуче — РИПУ́ЧЕ, присл. Видаючи або створюючи рип (див. рип¹). – Скільки ж пану треба? – спитав він по хвилі. І голос його бринів сухо й рипуче (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах