розвеза
розве́за
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
роззява
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розвеза — див. неуважний Словник синонімів Вусика
- розвеза — -и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвеза — РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., прост. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- розвеза — РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява!... Словник синонімів української мови
- розвеза — РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- розвеза — Розвеза, -зи ж. Разиня? Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє. Рк. Левиц. Ночувала другу (ніч) під березою з тобою, козаче, розвезою. Мил. 91. Словник української мови Грінченка