розвеза

РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява! Так колись ти і в бою Задрімаєш і на хвильку... Стратиш голову свою (О. Олесь); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, — Один писар на хуторі Да й той роззявляка (П. Чубинський); Ото ще чортова розтяпака: несла свиту і не бачила, як люлька з кишені випала (Словник Б. Грінченка); Він.. лаяв розтелепу брата за його запізнення (П. Кочура); Ґаво! Ти що ж це ключ не вийняв?.. (П. Тичина); — Дітей малих за що посадив? — По приказанію вашому, за бунт. — Ворона! (Панас Мирний); — Так чого ж ти оце не з нею? — Процедури в мене. — Шлапак! ..Жінку залишив. В незнайомому місті, одну-однісіньку (А. Головко); — Ох ти солопій! А ще й маєш себе за розумного чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвеза — розве́за іменник чоловічого або жіночого роду, істота роззява рідко Орфографічний словник української мови
  2. розвеза — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  3. розвеза — -и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розвеза — РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., прост. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  5. розвеза — РОЗВЕ́ЗА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. розвеза — Розвеза, -зи ж. Разиня? Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє. Рк. Левиц. Ночувала другу (ніч) під березою з тобою, козаче, розвезою. Мил. 91. Словник української мови Грінченка