1. Орфографічний словник української мови

розквітлий

розкві́тлий 1

дієприкметник

від: розквітнути

розкві́тлий 2

прикметник

який досяг розквіту

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розквітлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розквітнути. 2》 у знач. прикм. Який розкрив свої бутони, розпустився. || Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням. 3》 у знач. прикм., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розквітлий — РОЗКВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до розкві́тнути. За невисоким плотом навколо розляглися сади та городи з сіро-зеленою капустою, високою пшеничкою та милими серцю, але ще не розквітлими соняшниками і рожами (З. Тулуб); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. розквітлий — Розкві́тлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розквітлий — РОЗКВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розкві́тнути. За невисоким плотом навколо розляглися сади та городи з сіро-зеленою капустою, високою пшеничкою та милими серцю, але ще не розквітлими соняшниками і рожами (Тулуб, В степу.., 1964, 88); *Образно. Словник української мови в 11 томах