розколоти
розколо́ти
дієслово доконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розколоти — див. розколювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розколоти — РОЗКОЛО́ТИ див. розко́лювати. Словник української мови у 20 томах
- розколоти — (-олю, -олеш) док., кого. 1. крим., міл., жрм. Добитися потрібних свідчень; примусити когось зізнатися в чомусь (як правило, у скоєнні злочину). Лагутський, який вже й не сподівався легко "розколоти" хлопця, посвітлішав на обличчі (В. Словник жарґонної лексики української мови
- розколоти — РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ (розділяти на частини вздовж чого-небудь), РОЗКО́ЛЮВАТИ, КОЛО́ТИ, РОЗЧА́ХУВАТИ, РОЗКЛИ́НЮВАТИ (клином). — Док.: розщепи́ти, розколо́ти, розчахну́ти, розкли́нити. Троянди, рододендрони.. Словник синонімів української мови
- розколоти — РОЗКОЛО́ТИ див. розко́лювати. Словник української мови в 11 томах