1. Словник української мови у 20 томах

розколоти

РОЗКОЛО́ТИ див. розко́лювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розколоти — розколо́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розколоти — див. розколювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розколоти — (-олю, -олеш) док., кого. 1. крим., міл., жрм. Добитися потрібних свідчень; примусити когось зізнатися в чомусь (як правило, у скоєнні злочину). Лагутський, який вже й не сподівався легко "розколоти" хлопця, посвітлішав на обличчі (В. Словник жарґонної лексики української мови
  4. розколоти — РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ (розділяти на частини вздовж чого-небудь), РОЗКО́ЛЮВАТИ, КОЛО́ТИ, РОЗЧА́ХУВАТИ, РОЗКЛИ́НЮВАТИ (клином). — Док.: розщепи́ти, розколо́ти, розчахну́ти, розкли́нити. Троянди, рододендрони.. Словник синонімів української мови
  5. розколоти — РОЗКОЛО́ТИ див. розко́лювати. Словник української мови в 11 томах