розколюватися

Значення в інших словниках

1. розколюватися — див. признаватися Словник синонімів Вусика
2. розколюватися — -юється, недок., розколотися, -колеться, док. 1》 Від удару, тиску і т. ін. розділятися на частини, уламки, шматки. 2》 перен. Розділятися на групи внаслідок розбіжності в думках, поглядах (про суспільство, колектив, організацію і т. ін. та їх членів). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розколюватися — РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗКОЛО́ТИСЯ, ко́леться, док. 1. Від удару, тиску і т. ін. розділятися на частини, осколки, шматки. Аж іскри сипалися навколо, а камінь не хотів розколюватись (О. Донченко); Впав саркофаг, і земля застогнала. Словник української мови у 20 томах
4. розколюватися — голова́ пу́хне (розпуха́є, ре́пається, розко́люється, тріщи́ть) від чого, у кого і без додатка. Хто-небудь постійно зосереджений на здійсненні чого-небудь, напружено думає про що-небудь. Фразеологічний словник української мови
5. розколюватися — БОЛІ́ТИ (про біль у голові), ТРІЩА́ТИ підсил. розм., РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., РОЗЛА́МУВАТИСЯ підсил. розм., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил. розм., ЛО́ПАТИСЯ підсил. розм., РОЗСКА́КУВАТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
6. розколюватися — РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗКОЛО́ТИСЯ, ко́леться, док. 1. Від удару, тиску і т. ін. розділятися на частини, осколки, шматки. Аж іскри сипалися навколо, а камінь не хотів розколюватись (Донч., V, 1957, 104); Впав саркофаг, і земля застогнала. Словник української мови в 11 томах