розпоряджати

розпоряджа́ти

дієслово недоконаного виду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпоряджати — -аю, -аєш і розпоряджувати, -ую, -уєш, недок., розпорядити, -джу, -диш, док., рідко. Те саме, що розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розпоряджати — РОЗПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися. Я тілько хвилечку, тілько .. слугам розпоряджу, що мають робити (І. Словник української мови у 20 томах
  3. розпоряджати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  4. розпоряджати — РОЗПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися. Я тілько хвилечку, тілько.. слугам розпоряджу, що мають робити (Фр. Словник української мови в 11 томах