розпоряджати
РОЗПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., рідко.
Те саме, що розпоряджа́тися.
Я тілько хвилечку, тілько .. слугам розпоряджу, що мають робити (І. Франко);
– Сергію, піди, серце, розпоряди, щоб скоріше давали снідати (Леся Українка);
Усім хазяйством розпоряджав [Наум] (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Сьогодні мною розпоряджає один опришок, а завтра будуть усі (Г. Хоткевич);
Вона панувала наді мною, мов над якою підданою, і хоч я могла розпоряджувати своєю волею так вповні, як вона, .. проте не чинила сього ніколи (О. Кобилянська);
– Своїм сподіваним спадком Христя не може розпорядити, це правда (М. Грушевський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпоряджати — розпоряджа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розпоряджати — -аю, -аєш і розпоряджувати, -ую, -уєш, недок., розпорядити, -джу, -диш, док., рідко. Те саме, що розпоряджатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпоряджати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- розпоряджати — РОЗПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися. Я тілько хвилечку, тілько.. слугам розпоряджу, що мають робити (Фр. Словник української мови в 11 томах