розпоряджатися

РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.

1. Давати розпорядження, наказ.

Василь Карпович розпоряджається, що робити, кому куди йти (О. Гончар);

– Іванов! розпорядися, щоб стражники кругом двір і хату оточили (Панас Мирний);

Пішов я до голови і прошу: – Дайте мені соломи на хату! – Візьміть, – каже голова. Розпорядився дати (з переказу);

– Ти крути, а я буду наливати, – розпорядилася Лукерка (Григорій Тютюнник);

Завідувача лікарні вже не було, Катерина розпорядилася, аби приїжджого пропустили у двір з машиною (М. Олійник).

2. Володіти чим-небудь, мати у своєму розпорядженні щось.

– Ну, нічого! На батька .. не гнівайся! Своїм розпорядився, не чужим (М. Грушевський);

Він [брат] помер .. Я мав розпорядитися братовим майном (В. Підмогильний);

// тільки недок. Поводити себе як хазяїн, командир; хазяйнувати, командувати.

Хати були людські – всяк собі ставить хату, але пан нею розпоряджався (з переказу);

Дивно було: бригади втримати не міг [Муравйов], а тут ще більшими людськими масами розпоряджається (О. Гончар);

– Давай призначимо когось із хутірських дядьків старшим по переселенню, хай він і розпоряджається (Григорій Тютюнник).

3. Діяти стосовно до кого-, чого-небудь на свій розсуд.

Гамза по-своєму розпорядився з бунтовщиками, продержавши на селі щось з місяць цілу роту москалів (Панас Мирний);

– Як же ви, Сидоре Петровичу, розпорядитесь з своїми домами, з садком, з ґрунтом? – почав будущий [майбутній] зять (І. Нечуй-Левицький);

// Використовувати що-небудь, знаходити йому застосування.

Кожний народ наділений суверенним правом розпоряджатися своєю територією, надрами, повітряним простором (з газ.);

Люди по-хазяйському розпорядилися багатствами Магнітної гори (з газ.).

(1) Розпоряджа́тися собо́ю – діяти за своїм бажанням, на свій розсуд.

– Ти мені вже нічого не заборониш, розпоряджаюсь собою в усьому сама! (О. Гончар).