розпоряджатися

РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.

1. Давати розпорядження, наказ.

Василь Карпович розпоряджається, що робити, кому куди йти (Гончар, Тронка, 1963, 32);

— Іванов! розпорядися, щоб стражники кругом двір і хату оточили (Мирний, IV, 1955, 370);

— Ти крути, а я буду наливати, — розпорядилася Лукерка (Тют., Вир, 1964, 37);

// тільки недок. Поводити себе як хазяїн, командир; хазяйнувати, командувати.

По своїй хаті ти [український народе] почав розпоряджатися тоді, як після Великої Жовтневої соціалістичної революції вступив у вільне коло радянських народів (Тич., III, 1957, 158);

Дивно було: бригади втримати не міг [Муравйов], а тут ще більшими людськими масами розпоряджається (Гончар, Таврія.., 1957, 569);

— Давай призначимо когось із хутірських дядьків старшим по переселенню, хай він і розпоряджається (Тют., Вир, 1964, 179).

2. Володіти чим-небудь, мати у своєму розпорядженні щось.

Продподаток, природно, означає свободу селянина розпоряджатися надлишками, які залишаються після сплати податку (Ленін, 44, 1974, 7);

Купка мільярдерів і мільйонерів безконтрольно розпоряджається всім багатством капіталістичного світу (Програма КПРС, 1961, 23).

3. Діяти стосовно до кого-, чого-небудь на свій розсуд.

Гамза по-своєму розпорядився з бунтовщиками, продержавши на селі щось з місяць цілу роту москалів (Мирний, IV, 1955, 160);

— Як же ви, Сидоре Петровичу, розпорядитесь з своїми домами, з садком, з грунтом? — почав будущий зять (Н.-Лев., І, 1956, 370);

// Використовувати що-небудь, знаходити йому застосування.

Радянські люди по-хазяйському розпорядилися багатствами Магнітної гори (Веч. Київ, 1.ХІІ 1967, 4).

◊ Розпоряджа́тися собо́ю — діяти за своїм бажанням, на свій розсуд.

— Ти мені вже нічого не заборониш, розпоряджаюсь собою в усьому сама! (Гончар, Тронка, 1963, 159).