1. Словник української мови в 11 томах

розпорядження

РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3.

Розпорядження коштами артілі.

У (в) розпоря́дженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь;

У (в) розпоря́дження кого, кому — для використання на чийсь розсуд.

Розвантажені свої підводи Хома передав у розпорядження санітарам (Гончар, III, 1959, 362).

2. Наказ в усній або письмовій формі, даний директивним органом чи повноважною особою.

Рада Міністрів СРСР видає постанови й розпорядження на основі і на виконання діючих законів і перевіряє виконання (Конст. СРСР, 1963, 15);

// Папір, на якому викладено наказ.

Дивлячись на розкладені на столі накази, розпорядження, донесення маршалів і листи з Франції, Наполеон замислився (Кочура, Зол. грамота, 1960, 88);

В бездонний мішок [розвідників] полетіли.. таємні циркуляри й розпорядження фон Манштейна (Кучер, Голод, 1961, 130);

// Взагалі чиєсь веління.

Вона чекала розпоряджень на завтрашній день (Собко, Граніт, 1937, 14);

Помітивши, що водій жде розпорядження, льотчик відпустив його (Гончар, Тронка, 1963, 6).

◊ Віддава́ти (відда́ти) розпоря́дження див. віддава́ти;

За розпоря́дженням чиїм; рідко З розпоря́дження кого — за чиїмсь наказом.

— За розпорядженням Оксена можу видати для твоїх хлопців чого хочеш з їстівного (Тют., Вир, 1964, 379);

Вся науково-планувальна робота, з розпорядження Сергія Михайловича, переходить тепер до апарату дирекції (Мик., І, 1957, 378).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпорядження — розпоря́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпорядження — Наказ, постанова, вказівка, директива, г. зарядження; (письмове) ордер; ФР. рука, оруда <н. в її розпорядженні = під її рукою або орудою>. Словник синонімів Караванського
  3. розпорядження — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. розпорядження — -я, с. 1》 Дія за знач. розпорядитися, розпоряджатися 2), 3). У (в) розпорядженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь. У (в) розпорядження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розпорядження — Наказ, загал, припис, див. інструкція Словник чужослів Павло Штепа
  6. розпорядження — РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Можливість розпорядження майном – це ключове начало ефективного управління, – приватизаційними процедурами тут не передбачена (із журн.); Розпорядження коштами артілі. Словник української мови у 20 томах
  7. розпорядження — НАКА́З (офіційна вказівка органу влади, керівництва або керівника з вимогою певних дій; документ з такою вказівкою); РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (з ширшим колом питань, менш офіційне та категоричне); КОМА́НДА (короткий словесний наказ командира, начальника). Словник синонімів української мови
  8. розпорядження — Розпоря́дження, -ння, -ря́дження, -ря́джень і -ря́дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розпорядження — рос. распоряжение 1. Одна з форм управлінського рішення. 2. Управлінський акт, що видається органами управління або посадовими особами у встановленому законом або нормативними актами порядку. Eкономічна енциклопедія