розпорядження

Значення в інших словниках

1. розпорядження — розпоря́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. розпорядження — Наказ, постанова, вказівка, директива, г. зарядження; (письмове) ордер; ФР. рука, оруда <н. в її розпорядженні = під її рукою або орудою>. Словник синонімів Караванського
3. розпорядження — див. наказ Словник синонімів Вусика
4. розпорядження — -я, с. 1》 Дія за знач. розпорядитися, розпоряджатися 2), 3). У (в) розпорядженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь. У (в) розпорядження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розпорядження — РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Можливість розпорядження майном – це ключове начало ефективного управління, – приватизаційними процедурами тут не передбачена (із журн.); Розпорядження коштами артілі. Словник української мови у 20 томах
6. розпорядження — НАКА́З (офіційна вказівка органу влади, керівництва або керівника з вимогою певних дій; документ з такою вказівкою); РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (з ширшим колом питань, менш офіційне та категоричне); КОМА́НДА (короткий словесний наказ командира, начальника). Словник синонімів української мови
7. розпорядження — Розпоря́дження, -ння, -ря́дження, -ря́джень і -ря́дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розпорядження — РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Розпорядження коштами артілі. У (в) розпоря́дженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь; У (в) розпоря́дження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Словник української мови в 11 томах
9. розпорядження — рос. распоряжение 1. Одна з форм управлінського рішення. 2. Управлінський акт, що видається органами управління або посадовими особами у встановленому законом або нормативними актами порядку. Eкономічна енциклопедія