1. Словник синонімів української мови

розпорядження

НАКА́З (офіційна вказівка органу влади, керівництва або керівника з вимогою певних дій; документ з такою вказівкою); РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (з ширшим колом питань, менш офіційне та категоричне); КОМА́НДА (короткий словесний наказ командира, начальника). Наказ про звільнення; Бойовий наказ; Наказ виступати; Службове розпорядження; Два місяці тому він приїхав з Іркутська.. І привіз папірця з розпорядженням прийняти його на роботу на гідрометричну станцію (М. Трублаїні); Дивлячись на розкладені на столи накази, розпорядження, донесення маршалів і листи з Франції, Наполеон замислився (П. Кочура); — Десанти, в човни! — Команду подали пошепки (О. Гончар).

НАКА́З (узагалі вказівка комусь зробити, виконати що-небудь або не робити чогось), ВЕЛІ́ННЯ заст., уроч., ПОВЕЛІ́ННЯ книжн., ПРИКА́З заст., УКА́З заст. розм., РО́ЗКАЗ заст.; РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (у менш категоричній формі); КОМА́НДА (розпорядження, висловлене коротко і владно); ЗАГА́ДУВАННЯ розм. (розпорядження виконати якесь доручення, завдання, що дається звичайно заздалегідь). Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Григорій Тютюнник); Своїх (дітей) у нього не було — він і не женився в безкінечних учительських мандрах за велінням шкільних інспекторів (П. Козланюк); Не вам (дурням) Тарасько цей указ скомпоновав (скомпонував): Він сам розумний був, розумним і писав (П. Гулак-Артемовський); Пан не дозволяв і на годину кидати лісу, а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок); В домашнім приміщенні інженера Грекова іде оперативна нарада. Греков дає останні розпорядження (О. Довженко); Валентин повзав коліньми попід столом, а Борис тримав йому блимавку, слухняно присвічуючи то сюди, то туди по першій Вальчиній команді (О. Гончар); Ходить (Уляна) на роботу без загадування (В. Кучер).

I. ПОСТАНО́ВА (акт органів державної влади, керівного адміністративного органу тощо), РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, ДИРЕКТИ́ВА, ПАРА́ГРАФ розм. (у якомусь розділі статуту, програми тощо). (Вересай:) Коли приїде (директор), скажете, що мені треба його бачити. І постанову про ліквідацію планувальної комісії передайте мені (І. Микитенко); Ефект цього навіть не приказу, а просто розпорядження пана міністра був надзвичайний (Г. Хоткевич); Дістав я директиву підпільної трійки обстріляти військовий поїзд (Ю. Яновський); — Серце в певних хвилинах не дбає про параграфи і знаходить свою властиву мову (І. Франко). — Пор. 1. ука́з.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпорядження — розпоря́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпорядження — Наказ, постанова, вказівка, директива, г. зарядження; (письмове) ордер; ФР. рука, оруда <н. в її розпорядженні = під її рукою або орудою>. Словник синонімів Караванського
  3. розпорядження — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. розпорядження — -я, с. 1》 Дія за знач. розпорядитися, розпоряджатися 2), 3). У (в) розпорядженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь. У (в) розпорядження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розпорядження — Наказ, загал, припис, див. інструкція Словник чужослів Павло Штепа
  6. розпорядження — РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Можливість розпорядження майном – це ключове начало ефективного управління, – приватизаційними процедурами тут не передбачена (із журн.); Розпорядження коштами артілі. Словник української мови у 20 томах
  7. розпорядження — Розпоря́дження, -ння, -ря́дження, -ря́джень і -ря́дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розпорядження — РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Розпорядження коштами артілі. У (в) розпоря́дженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь; У (в) розпоря́дження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Словник української мови в 11 томах
  9. розпорядження — рос. распоряжение 1. Одна з форм управлінського рішення. 2. Управлінський акт, що видається органами управління або посадовими особами у встановленому законом або нормативними актами порядку. Eкономічна енциклопедія