1. Eкономічна енциклопедія

розпорядження

рос. распоряжение

1. Одна з форм управлінського рішення. 2. Управлінський акт, що видається органами управління або посадовими особами у встановленому законом або нормативними актами порядку. 3. Правовий документ, що видається одноособове керівником фірми, організації, установи з дорученням про вирішення оперативних питань. Має обмежений строк дії і стосується вузького кола структур і посадових осіб. Є певна схожість між Р. і наказом (див. Наказ). У правовому відношенні ці розпорядчі документи рівноцінні, тому інколи Р. видають замість наказу. У такому разі у тексті слово "наказую" заміняють словом "зобов'язую", "пропоную", "вимагаю". На відміну від наказу Р. не погоджується і не візується. Їх можуть видавати керівники структурних підрозділів.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпорядження — розпоря́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпорядження — Наказ, постанова, вказівка, директива, г. зарядження; (письмове) ордер; ФР. рука, оруда <н. в її розпорядженні = під її рукою або орудою>. Словник синонімів Караванського
  3. розпорядження — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. розпорядження — -я, с. 1》 Дія за знач. розпорядитися, розпоряджатися 2), 3). У (в) розпорядженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь. У (в) розпорядження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розпорядження — Наказ, загал, припис, див. інструкція Словник чужослів Павло Штепа
  6. розпорядження — РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Можливість розпорядження майном – це ключове начало ефективного управління, – приватизаційними процедурами тут не передбачена (із журн.); Розпорядження коштами артілі. Словник української мови у 20 томах
  7. розпорядження — НАКА́З (офіційна вказівка органу влади, керівництва або керівника з вимогою певних дій; документ з такою вказівкою); РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ (з ширшим колом питань, менш офіційне та категоричне); КОМА́НДА (короткий словесний наказ командира, начальника). Словник синонімів української мови
  8. розпорядження — Розпоря́дження, -ння, -ря́дження, -ря́джень і -ря́дженнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розпорядження — РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. розпоряди́тися, розпоряджа́тися 2, 3. Розпорядження коштами артілі. У (в) розпоря́дженні кого, чого — у володінні, у віданні кого-, чого-небудь; У (в) розпоря́дження кого, кому — для використання на чийсь розсуд. Словник української мови в 11 томах