1. Орфографічний словник української мови

розрадниця

розра́дниця

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрадниця — див. горілка Словник синонімів Вусика
  2. розрадниця — -і. Жін. до розрадник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрадниця — РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розра́дник. Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (М. Чабанівський); Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею... (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
  4. розрадниця — РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розра́дник. Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 317); Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею… (Гуц., З горіха.., 1967, 88). Словник української мови в 11 томах