розрадниця
розра́дниця
-і.
Жін. до розрадник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розрадниця — розра́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- розрадниця — див. горілка Словник синонімів Вусика
- розрадниця — РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розра́дник. Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (М. Чабанівський); Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею... (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
- розрадниця — РОЗРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розра́дник. Хіба не приємно мати на старості літ помічницю і розрадницю? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 317); Стало столярові гірко, і Соломка видалась йому єдиною розрадницею… (Гуц., З горіха.., 1967, 88). Словник української мови в 11 томах