1. Орфографічний словник української мови

розімчати

розімча́ти

дієслово доконаного виду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розімчати — -чу, -чиш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. || розм. Розтягти по частинах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розімчати — РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., що, рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (М. Зеров); // розм. Розтягти частинами. – Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! Такі й золоту гору розімчать! (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  3. розімчати — РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (Зеров, Вибр., 1966, 222); // розм. Розтягти по частинах. Словник української мови в 11 томах
  4. розімчати — Розімча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Разнести быстро. Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто. Так і золоту гору розімчать. МВ. І. 10. Словник української мови Грінченка