1. Словник української мови в 11 томах

розімчати

РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки.

Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (Зеров, Вибр., 1966, 222);

// розм. Розтягти по частинах.

— Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! Такі й золоту гору розімчать! (Вовчок, І, 1955, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розімчати — РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., що, рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (М. Зеров); // розм. Розтягти частинами. – Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! Такі й золоту гору розімчать! (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  2. розімчати — -чу, -чиш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. || розм. Розтягти по частинах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розімчати — розімча́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  4. розімчати — Розімча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Разнести быстро. Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто. Так і золоту гору розімчать. МВ. І. 10. Словник української мови Грінченка