рушення

Значення в інших словниках

1. рушення — I р`ушення-я, с., заст. Рух (у 5, 7 знач.). II руш`ення-я, с., книжн., заст. Ополчення. Посполите рушення. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. рушення — РУ́ШЕННЯ¹, я, с., заст. Рух (у 5, 7 знач.). Його рушення, його хода – все було поважне (І. Нечуй-Левицький); Нехай на Заході і Сході Затямить “раса панівна”: Такого рушення народів Історія не зна. Як маки, прапори червоні По всій землі уже цвітуть (С. Словник української мови у 20 томах
3. рушення — ОПОЛЧЕ́ННЯ іст. (військо з народних мас, що створювалося на час війни), РУ́ШЕННЯ іст. — Тепер усяк, хто хоче спокою в своїй землі, не покладається лише на ополчення — дружину гуртує навколо себе (Д. Словник синонімів української мови
4. рушення — Ру́шення, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. рушення — РУ́ШЕННЯ, я, с., заст. Рух (у 5, 7 знач.). Його рушення, його хода — все було поважне (Н.-Лев., І, 1956, 341); Нехай на Заході і Сході Затямить «раса панівна»: Такого рушення народів Історія не зна. Словник української мови в 11 томах
6. рушення — Рушення, -ня с. Ополченіе. Владика благословляє нас на рушення. М. 11р. 51. Мов посполитеє рушення латина в царстві завелось. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка