річнячок
річнячо́к 1
іменник чоловічого роду, істота
тварина в річному віці
розм.
річнячо́к 2
іменник чоловічого роду
рослина в річному віці
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- річнячок — -чка, ч., зах. Пестл. до річняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- річнячок — РІЧНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до річня́к. Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: – Пару бичків купив би, річнячків! (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
- річнячок — РІЧНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до річня́к. Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: — Пару бичків купив би, річнячків! (Свидн., Люборацькі, 1955, 74). Словник української мови в 11 томах