річнячок
РІЧНЯЧО́К, чка́, ч.
Пестл. до річня́к.
Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: – Пару бичків купив би, річнячків! (А. Свидницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- річнячок — річнячо́к 1 іменник чоловічого роду, істота тварина в річному віці розм. річнячо́к 2 іменник чоловічого роду рослина в річному віці розм. Орфографічний словник української мови
- річнячок — -чка, ч., зах. Пестл. до річняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- річнячок — РІЧНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до річня́к. Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: — Пару бичків купив би, річнячків! (Свидн., Люборацькі, 1955, 74). Словник української мови в 11 томах