рішати

РІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм.

1. що. Вираховуючи, обчислюючи і т. ін., виконувати, розв'язувати що-небудь.

Завдання він рішав в одну хвилину, заплутаних місць у нього не було (Г. Хоткевич);

Шаради рішали, чи що. Обступили всі Славу, а вона накреслила паличкою на землі коло, а в середині кола написала дві літери – “ля” (А. Головко);

Довбня плавко, без запинки рішив одну задачу, потім другу, третю (Панас Мирний);

// Шукати яку-небудь відповідь на питання, намагатися пояснити щось і т. ін.

Він помітив, що уперто рішає настирне питання і не може рішити: що значить сон, який приснився сьогодні жінці?.. (М. Коцюбинський);

Трудне питання помогла рішити таки пані Качковська (Леся Українка).

2. Роздумуючи, обмірковуючи, спостерігаючи і т. ін., робити певний висновок; вирішувати.

– Чого ж вона там була в кабінеті? А пан же де був? – допитувались жінки. – Та й пан же там – з нею! – Он воно що! – рішали молодиці, а дівчата, похнюпившись, лукаво всміхалися... (Панас Мирний);

– Тричисниці до смерті, – рішає Хо, дивлячись на нього (М. Коцюбинський);

Сам же [Кузь] взяв одступив од лави. “Сердиться, значить”, мати рішила і вголос одрізала: – Що ж, я прохати ласки не буду (П. Тичина).

3. що. Доводити до кінця, завершувати що-небудь.

– Нехай мені дякують, що швидко діло рішив; а виноватий [винуватий] нехай жалкує на себе (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хай пани ідуть до Думи голову сушити, я вам справи господарські поможу рішити (Леся Українка);

// Мати основне, вирішальне значення у закінченні, завершенні чого-небудь.

Кінець діло ріша (Номис).

4. що і без прям. дод. Обговорюючи що-небудь, ухвалювати певне рішення, приймати постанову, виносити вирок і т. ін.

[Кембль:] Та все одно – був чи не був на раді, а вже коли громада вся рішає, то всяк примушений рішинця [рішенця] слухать (Леся Українка);

Не вперше рішать нам державні діла У нашій шахтарській столиці! (С. Олійник).

5. Поміркувавши, зваживши всі можливі варіанти, вибирати один, зупинятися на одному якомусь способі дії, намірі і т. ін.

– Затявся пан, держімось і ми. – Проти громади нічого не зробить. – Не присилує жати. – Авжеж. – Бастуймо [страйкуймо] і край, – рішає Півтора Лиха (М. Коцюбинський);

Петро товаришів спитав, протерши очі: – Ну, хлопці, хто куди рішив? (П. Дорошко);

// що, з інфін. Після роздумів наважуватися щось виконати, зробити.

Рішила Хівря Василю грошей не давати (Грицько Григоренко);

Рішив Василь найнятися у робітники (Г. Хоткевич).

6. кого, що. Убивати кого-небудь, заподіювати смерть комусь.

Висмоктана з пальця й легенда про те, що гримуча змія, так само, як скорпіон, у безвиході рішає себе смертельним “самоукусом” (з наук.-попул. літ.);

– Я його зараз пристрелю. Яка-небудь Пищи-Муха буде мене ганяти по тричі на день. Я його зараз рішу (П. Панч);

// що. Розбивати, ламати, трощити що-небудь.

[Конон:] А я свою гармонію чисто рішив, як брязкнув [брязнув] нею об землю, так в цури й розлетілась (М. Кропивницький).

7. чого, що, рідко. Позбавляти (у 1 знач.) чого-небудь.

– Господи милосердний! не осироти нас! Не віднімай від нас нашої радості! Ріши мене усії [усієї] худоби..; а нехай вона [Маруся] поживе на світі... (Г. Квітка-Основ'яненко).

8. тільки док., що, рідко. Жадібно з'їсти, випити і т. ін. все до останку.

Пан писар уже давно випив і простої, випив і калганової, .. попав півкурятини, так її й рішив (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Повністю витратити що-небудь.

– Скоро увесь [хліб] рішить [Брус] (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Химка:] За два місяці сотню рублів, що панич на весіллі подарував, рішив [Іван] до копієчки... (Панас Мирний).

◇ Вирі́шувати (ріша́ти) / ви́рішити (ріши́ти) до́лю див. вирі́шувати;

(1) Ріши́ти життя́ – убити.