рішатися

РІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док., розм.

1. на що, з інфін. і без дод. Відважуватися, насмілюватися на якийсь учинок, на якусь дію; наважуватися.

Грицько стояв з грудкою, не рішаючись кинути (Панас Мирний);

– Це хтось двигонув собі [хату], так двигонув! Ніяк не вгадає Давид – хто ж саме. Хто-небудь із куркулів, – так не рішився б же в генеральшинім саду, хоч і нема її, хоч і насіння не зосталося (А. Головко);

// тільки док., перев. з інфін. Вирішити що-небудь, прийняти якесь рішення.

Вийшовши з канцелярії, капітан рішився йти додому (І. Франко);

По довгих нарадах з невісткою рішилась, врешті, на білий [капелюшок] з червоним маком (Н. Кобринська).

2. Діставати розв'язання, завершення (перев. про справи і т. ін.).

Якщо справа твоя рішиться 9-го, то ти будеш тут, певне, не раніше 11–12 (Леся Українка);

// Остаточно визначатися, ставати ясним.;

// безос.

Гуща і Прокіп перемогли. Вони довели людям, що не треба палити та руйнувати народне добро .. Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними чи за Хомою, який підбивав нищити все і все палити (М. Коцюбинський).

3. кого, чого, рідко. Позбавлятися (у 2 знач.) кого-, чого-небудь, утрачати когось, щось.

– Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло (П. Куліш);

Усяк бачив, що він рішився і грошей, і скотини, і усієї худоби, обібрав і жінку, і дітей, сам звівся нінащо (Г. Квітка-Основ'яненко);

Голодний рік настав, – дощів, кажуть, не було до самого Петра; яка була скотина, пала за літо. Усього рішились (Д. Мордовець).

4. тільки недок. Пас. до ріша́ти 1, 3, 4, 6.

◇ (1) Ріша́тися / ріши́тися життя́ – заподіювати собі смерть.

Ні, не тому життя свого рішатись, Хто тільки вічністю задовольниться (В. Самійленко);

(2) Ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду) – втратити здатність нормально мислити, діяти і т. ін.; збожеволіти.

Всі так ізвикли [звикли] бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувалися, почувшися [почувши], що він має одружитися.. – От, на старість розуму рішився! (Б. Грінченко);

– Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо – чуєте? (Марко Вовчок);

– Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка);

От вернувся [художник], відчинив лиш двері І – остовпів!.. На полотні якісь химери, Строкаті кола, плями... Наче хто топтавсь [по картині] .. Художник глузду не позбувся трохи (А. Косматенко).