рішати

РІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., розм.

1. перех. Вираховуючи, обчислюючи і т. ін., виконувати, розв’язувати що-небудь.

Завдання він рішав в одну хвилину, заплутаних місць у нього не було (Хотк., І, 1966, 147);

Шаради рішали, чи що. Обступили всі Славу, а вона накреслила паличкою на землі коло, а в середині кола написала дві літери — «ля» (Головко, II, 1957, 268);

Довбня плавко, без запинки рішив одну задачу, потім другу, третю (Мирний, IV, 1955, 112);

// Шукати яку-небудь відповідь на питання, намагатися пояснити щось і т. ін.

Він помітив, що уперто рішає настирне питання і не може рішити: що значить сон, який приснився сьогодні жінці?.. (Коцюб., II, 1955, 283);

Трудне питання помогла рішити таки пані Качковська (Л. Укр., III, 1952, 645).

2. неперех. Роздумуючи, обмірковуючи, спостерігаючи і т. ін., робити певний висновок; вирішувати.

— Чого ж вона там була в кабінеті? А пан же де був? — допитувались жінки. — Та й пан же там — з нею! — Он воно що! — рішали молодиці, а дівчата, похнюпившись, лукаво всміхалися… (Мирний, IV, 1955, 235);

— Тричисниці до смерті, — рішає Хо, дивлячись на нього (Коцюб., І, 1955, 175);

Сам же [Кузь] взяв одступив од лави. «Сердиться, значить», мати рішила і вголос одрізала: — Що ж, я прохати ласки не буду (Тич., І, 1957, 257).

3. перех. Доводити до кінця, завершувати що-небудь.

— Нехай мені дякують, що швидко діло рішив; а виноватий [винуватий] нехай жалкує на себе (Кв.-Осн., II, 1956, 179);

Хай пани ідуть до Думи голову сушити, я вам справи господарські поможу рішити (Л. Укр., І, 1951, 278);

// Мати основне, вирішальне значення у закінченні, завершенні чого-небудь.

Кінець діло ріша (Номис, 1864, № 10005).

4. перех. і без додатка. Обговорюючи що-небудь, ухвалювати певне рішення, приймати постанову, виносити вирок і т. ін.

[Кембль:] Та все одно — був, чи не був на раді, а вже коли громада вся рішає, то всяк примушений рішинця [рішенця] слухать (Л. Укр., III, 1952, 25);

Не вперше рішать нам державні діла У нашій шахтарській столиці! (С. Ол., Вибр., 1959, 239).

◊ Ріша́ти (ріши́ти) до́лю чию — визначати, як хто-небудь далі житиме, що робитиме і т. ін.

[Віра:] Що коли ці папери єдиний доказ його виновності [вини]… і я мушу сама рішати його долю… Жах… (Коч., II, 1956, 223).

5. неперех. Поміркувавши, зваживши всі можливі варіанти, вибирати один, зупинятися на одному якомусь способі дії, намірі і т. ін.

— Затявся пан, держімось і ми. — Проти громади нічого не зробить. — Не присилує жати. — Авжеж. — Бастуймо і край, — рішає Півтора Лиха (Коцюб., II, 1955, 54);

Петро товаришів спитав, протерши очі: — Ну, хлопці, хто куди рішив? (Дор., Три богатирі, 1959, 19);

// перех., з інфін. Після роздумів наважуватися щось виконати, зробити.

Рішила Хівря Василю грошей не давати (Григ., Вибр., 1959, 113);

Рішив Василь найнятися у робітники (Хотк., І, 1966, 102).

6. перех. Убивати кого-небудь, заподіювати смерть комусь.

Висмоктана з пальця й легенда про те, що гримуча змія, так само як скорпіон, у безвиході рішає себе смертельним «самоукусом» (Наука.., 2, 1967, 42);

— Я його зараз пристрелю. Яка-небудь Пищи-Муха буде мене ганяти по тричі на день. Я його зараз рішу (Панч, І, 1956, 202);

// Розбивати, ламати, трощити що-небудь.

[Конон:] А я свою гармонію чисто рішив, як брязкнув [брязнув] нею об землю, так в цури й розлетілась (Кроп., II, 1958, 449).

◊ Ріши́ти життя́ — убити.

7. чого, перех., рідко. Позбавляти (у 1 знач.) чого-небудь.

— Господи милосердний! не осироти нас! Не віднімай від нас нашої радості! Ріши мене усії [усієї] худоби..; а нехай вона [Маруся] поживе на світі… (Кв.-Осн., II, 1956, 84).

8. тільки док., перех., рідко. Жадібно з’їсти, випити і т. ін. все до останку.

Пан писар уже давно випив і простої, випив і калганової,.. попав півкурятини, так її й рішив (Кв.-Осн., II, 1956, 264);

// Повністю витратити що-небудь.

— Скоро увесь [хліб] рішить [Брус] (Кв.-Осн., II, 1956, 135);

[Xимка:] За два місяці сотню рублів, що панич на весіллі подарував, рішив [Іван] до копієчки… (Мирний, V, 1955, 239).