1. Орфографічний словник української мови

самозванець

самозва́нець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозванець — -нця, ч. 1》 Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім'я, звання тощо. 2》 жарт. Той, хто з власної ініціативи, без уповноваження, береться за певну справу, самочинно приступає до виконання якихось обов'язків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. самозванець — САМОЗВА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім'я, звання тощо. Дізнавшись про появу самозванця в Польщі, московський уряд оголосив, що Лжедмитрій – не хто інший, як колишній монах Григорій Отреп'єв (з навч. Словник української мови у 20 томах
  3. самозванець — САМОЗВА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто видає себе за іншу особу, незаконно присвоюючи собі чуже ім’я, звання тощо. Дізнавшись про появу самозванця в Польщі, московський уряд оголосив, що Лжедмитрій — не хто інший, як колишній монах Григорій Отреп’єв (Іст. Словник української мови в 11 томах