1. Орфографічний словник української мови

самочинно

самочи́нно

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самочинно — Присл. до самочинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. самочинно — Свавільно, довільно Словник чужослів Павло Штепа
  3. самочинно — САМОЧИ́ННО. Присл. до самочи́нний. [Чиновник:] Своєї кари він не втече, а самочинно судить його не можна (С. Васильченко); Він призначив себе на бургомістра самочинно (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
  4. самочинно — САМОЧИ́ННО. Присл. до самочи́нний. [Чиновник:] Своєї кари він не втече, а самочинно судить його не можна (Вас., III, 1960, 483); Він призначив себе на бургомістра самочинно (Собко, Серце, 1952, 104). Словник української мови в 11 томах