свиняка

свиня́ка

іменник жіночого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свиняка — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що свиня 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. свиняка — СВИНЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що свиня́ 1, 2. – Йди додому, та не гуляй! А завтра раненько свиняці хлів загородиш! (І. Нечуй-Левицький); – Як надіялась [мати], що її нащадок людиною піде між людьми, а він виріс і свинякою втерся в життя (М. Словник української мови у 20 томах
  3. свиняка — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
  4. свиняка — СВИНЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що свиня́ 1, 2. — Йди додому, та не гуляй! А завтра раненько свиняці хлів загородиш! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. свиняка — Свиняка, -ки ж. = свиня. Маркев. 63. У господарстві була в того чоловіка, вибачайте, свиняка. Драг. 81. ум. свинячка. Є вже й свинячка, і курчатко, а далі й корівчина. Грин. II. 152. Словник української мови Грінченка