1. Орфографічний словник української мови

світилка

світи́лка

іменник жіночого роду, істота

дівчина, що виконує обряд на весіллі

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світилка — -и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. світилка — СВІТИ́ЛКА, и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. – Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояре? (Т. Словник української мови у 20 томах
  3. світилка — Світи́лка, -лки, -лці; -ти́лки, -ти́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. світилка — СВІТИ́ЛКА, и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. — Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояре? (Шевч. Словник української мови в 11 томах