світилка
світи́лка
-и, ж.
Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світилка — світи́лка іменник жіночого роду, істота дівчина, що виконує обряд на весіллі Орфографічний словник української мови
- світилка — СВІТИ́ЛКА, и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. – Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояре? (Т. Словник української мови у 20 томах
- світилка — Світи́лка, -лки, -лці; -ти́лки, -ти́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- світилка — СВІТИ́ЛКА, и, ж. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. — Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояре? (Шевч. Словник української мови в 11 томах