1. Орфографічний словник української мови

світлячок

світлячо́к

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світлячок — -чка, ч., ент. Пестл. до світляк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. світлячок — СВІТЛЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до світля́к. Світлячки .. фосфоричними вогниками носилися по лісі (П. Панч); * У порівн. Ольга глянула .. на його маленькі очі, які світились колючими світлячками (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  3. світлячок — СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Словник синонімів української мови
  4. світлячок — СВІТЛЯЧО́К, чка́, ч., ент. Пестл. до світля́к. В.. руці держить [Моджеєвська].. світлячка, що мигоче тихим, зеленкуватим світлом (Фр., VII, 1951, 121); Світлячки.. фосфоричними вогниками носилися по лісі (Панч, І, 1956, 109); *У порівн. Ольга глянула.. Словник української мови в 11 томах