1. Словник української мови в 11 томах

світлячок

СВІТЛЯЧО́К, чка́, ч., ент. Пестл. до світля́к.

В.. руці держить [Моджеєвська].. світлячка, що мигоче тихим, зеленкуватим світлом (Фр., VII, 1951, 121);

Світлячки.. фосфоричними вогниками носилися по лісі (Панч, І, 1956, 109);

*У порівн. Ольга глянула.. на його маленькі очі, які світились колючими світлячками (Донч., III, 1956, 451).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світлячок — світлячо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. світлячок — -чка, ч., ент. Пестл. до світляк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. світлячок — СВІТЛЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до світля́к. Світлячки .. фосфоричними вогниками носилися по лісі (П. Панч); * У порівн. Ольга глянула .. на його маленькі очі, які світились колючими світлячками (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  4. світлячок — СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Словник синонімів української мови