світок
сві́то́к 1
іменник чоловічого роду
світло, світанок
розм.
світо́к 2
іменник чоловічого роду
світ
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світок — I св`іт`оксвітку і розм. світка, ч. Пестл. до світ I. Світку [мій] — а) пестливе звертання до кого-небудь; б) уживається для вираження подиву. II світ`оксвітку, ч. Зменш.-пестл. до світ II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світок — СВІ́ТО́К, сві́тку́ і розм. сві́тка́, ч. Пестл. до світ¹. Гень, блись! Чи хмара то? то зіроньки світок? Ні, то синіє Дністр – то світло Акерману (Л. Словник української мови у 20 томах
- світок — СВІ́ТО́К, сві́тку́ і розм. сві́тка́, ч. Пестл. до світ¹. Гень, блись! Чи хмара то? то зіроньки світок? Ні, то синіє Дністр — то світло Акерману (Бор., Тв. Словник української мови в 11 томах
- світок — Світо́к, -тка м. ум. отъ світ. Словник української мови Грінченка