1. Орфографічний словник української мови

сеунч

сеу́нч

іменник чоловічого роду, істота

гонець, вісник — у давній Русі

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сеунч — -а, ч., іст. У Київській Русі та Російській державі – гонець, вісник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сеунч — СЕУ́НЧ, а, ч., іст. Гонець, вісник. Козаки, що супроводжували сеунча, привезли з собою і кинули на землю біля шатра царевого прапор коронного гетьмана, бунчук і булаву (Н. Словник української мови у 20 томах
  3. сеунч — СЕУ́НЧ, а, ч., іст. У давньоруській і російській державі — гонець, вісник. Козаки, що супроводжували сеунча, привезли з собою і кинули на землю біля шатра царевого прапор коронного гетьмана, бунчук і булаву (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 486). Словник української мови в 11 томах