скоромник
скоро́мник
іменник чоловічого роду, істота
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скоромник — -а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скоромник — СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
- скоромник — СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Кв.-Осн., II, 1956, 243). Словник української мови в 11 томах