скоромник

СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує.

Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Кв.-Осн., II, 1956, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скоромник — СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  2. скоромник — -а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скоромник — скоро́мник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови