скрипати

скри́пати

дієслово недоконаного виду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрипати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що скрипіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скрипати — СКРИ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти. На річку йшла, чоботи скрипали, А з річки йшла, чоботи хлюпали (з народної пісні); Шкільна хвіртка скрипає раз у раз (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  3. скрипати — СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу). Словник синонімів української мови
  4. скрипати — СКРИ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що скрипі́ти. На річку йшла, чоботи скрипали, А з річки йшла, чоботи хлюпали (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 393); Шкільна хвіртка скрипає раз у раз (Козл., Ю. Крук, 1950, 90). Словник української мови в 11 томах
  5. скрипати — Скрипати, -паю, -єш, одн. в. скрипнути, -пну, -неш гл. Скрипѣть, скрипнуть. Нанявся — продався: скажуть дверима скрипати, то скрипай. Ном. № 10386. Словник української мови Грінченка